Про школу


 

Історія школи

   Ладижин - енергетичне серце Вінниччини і всього Поділля. Певна роль йому належить і в освітній сфері: чотири середніх школи, аграрний коледж, музична школа, міжшкільний навчально-виробничий центр художніх промислів та народних ремесел "Спадщина".
   Перша Ладижинська середня школа - праматір, патріарх освітянських закладів міста.
   Історія першої школи невід'ємно пов'язана з історією міста. Особливо ошатною стала школа, як було побудоване для неї нове приміщення.       
  
   В 1721р. в Ладижині була створена кантонійська школа (гарнізонна), яка готувала солдатських синів до військової служби. Ця школа була передана військовому поселенню (Ладижину) в 1824 році, а в 1856 році ліквідована. 
  
   У 1859 році школа стає парафіяльною, навчаються в ній тільки хлопчики. 
  
   1877 рік - школу перетворюють в однокласне міністерське училище, а через 18 років училище стає двокласним. При двокласному училищі було ремісниче відділення з столярно-токарним та слюсарно-ковальським відділенням.
   В 1897 р. відкрито школу грамоти для дівчаток - дочок заможних мешканців міста. 
  
    У 1909 році Гайсинське земство, до якого належав тоді Ладижин, ухвалило рішення про будівництво школи  по Онуфріївській вулиці (нині вул.. Леніна). Так, об'єднавши новозбудовані корпуси - приміщення по вулиці Слобода та приміщення старого корпусу, - у 1917 році розпочинає роботу Ладижинська школа. Це була вища початкова. 
 Таким чином, після революції в Ладижині діяло дві початкових школи (заводська та слобідська) і одна семирічна.
     У 1935 році відкрито середню школу, яка діє і зараз.  Це перша середня школа. 
  
     У 1937 році (через два роки  після відкриття ) вона розмістилась в приміщенні перебудованого костьолу. У школі було 28 класів, з них: 12 - перших - четвертих, 11 - п'ятих - сьомих, 5 - восьмих - дев'ятих, і 8, 9, 10 клас вечірньої школи. Навчалось близько 900 учнів, і знання їм давали 40 учителів. 
 
   Школа мала гарно облаштовані кабінети, понад 10 тисяч книг нараховувала її бібліотека, працювали різні гуртки, було 2 оркестри - духовий і струнний. 
   Але війна знищила все!
   Після визволення Ладижина загальними зусиллями дітей, батьків, учителів школу було відбудовано. 
   Першим її директором  був Редька Максим Степанович, який після війни очолив Тульчинський РЮШУ. 
 Після війни школою керували Дажин М.І., Слюсаренко І.Я., ЯвтухівськийЗ.Г.. 
   Школа була єдина на селі і знаходилась у двоповерховому корпусі колишнього костьолу в центрі Ладижина. В ті далекі 50-і роки в ній працював невеликий дружній педагогічний та учнівський колектив. У приміщенні головного корпусу навчались лише середні та старші класи, а початкові класи навчались у приміщеннях по вулицях Слобода, Леніна та Поштова. На той час директором школи був Чемерський І.Н. Активно діяли піонерська та комсомольська організації. Цікаво та весело проходили тематичні вечори, де часто ставились п'єси класиків літератури самодіяльним драмгуртком школи. 
 Випускникам школи тих часів пригадуються прекрасні Новорічні костюмовані маскаради.
   В 60-ті роки директором школи став Явтухівський З.Г. На той час при школі була створена велика кролеферма, за якою, звичайно, доглядали тільки учні. Крім того, літом за учнями закріплювалась свиноферма місцевого колгоспу. Шоденно з раннього ранку до пізнього вечора учні працювали на цій фермі. Добросовісну працю школярів було помічено, школа завоювала високі нагороди, а саме: два духових оркестри та прапор переможця в соцзмаганні. На той час це була дуже висока нагорода праці учнів та педагогічного колективу. В педагогічному колективі школи працювали багато сімейних пар. Це Дажин Микола Іванович та Ольга Василівна, Чемерінов Олександр Федорович та Клавдія Юхимівна, Радзіховський Андрій Михайлович та Олена Миколаївна, Козловський Степан Людвикович та Анастасія Степанівна, Провільський Микола Іванович та Ганна Онуфріївна, Юр'єв Олександр Дмитрович та Жанна Борисівна, Степаненко Степан Васильович та Олена Платонівна, Тріфонов Микола Трифонович та Ганна Михайлівна, Тюленєв Олександр Васильович та Анастасія Назарівна, Фомічов Василь Никифорович та Олександра Федорівна, Ліман Микола Андрійович та Ольга Марківна. 
   В 1963 році Ладижинська школа випускала свій першій одинадцятий клас! Був лише один випускний клас, всього 24 випускники, проте багато з них стали студентами вузів, а 5 учнів обрали професію вчителя. Випускники школи тих далеких 60-х, крім атестата зрілості, одержували документ про отримання професії шофера, тракториста та штукатура-маляра.
   З лютого 1967 року по вересень 1983 року директором середньої школи №1 працював Заховайко Григорій Дмитрович. Ладижинська СШ №1 в цей час була розміщена в дев'яти будинках, умови праці були надзвичайно важкі, але педагогічний колектив і в цих умовах успішно вирішував всі завдання по вихованню молодого підростаючого покоління. Заступником директора школи по навчально-виховній роботі працював Дегтярьов Іван Олексійович, організатором позакласної роботи була Танченко Марія Сергіївна, а потім Григурко Ганна Сильвестрівна. Педагогічний колектив нараховував 86 вчителів. 
   Квітень 1968 року. З усіх кінців Радянського Союзу з'їхалися люди на будівництво Ладижинської ДРЕС. В новий 1968 - 69 навчальний рік школа прийняла дуже багато нових учнів. Вона була переповнена, було по 4 паралельних класи. Не вистачало приміщень, школа працювала в дві зміни. Лише пізніше, коли вступила в дію школа №2, наша розвантажилась та стала працювати в нормальному режимі. Протягом 1969 - 1970 навчального року і в наступні навчальні роки в школі навчалось 820 - 900 учнів І-ХІ класів. Але приміщення  було старе, в головному корпусі мали змогу навчатися лише декілька старших класів, а більшість класів знаходилася у старих, мало придатних для навчання приміщеннях, зимою навіть холодних (опалювались однією грубкою на цілий клас). А про справжній спортзал, майстерні, хімічний та фізичний кабінети учні могли лише мріяти. Виникла гостра потреба в будівництві нової школи. Її будівництво взяв на себе (на той час в зеніті слави) ферментний завод. Будувалася школа  швидкими темпами, і вже новий 1977 навчальний рік учні розпочали в новому приміщенні. Першого вересня 1977 року директор школи Заховайко Г.Д. урочисто відкрив двері нової школи. 
   В ті далекі 60-70-ті роки, коли телебачення ще не заповнювало наші домівки, люди цікаво спілкувалися: організовували вечорниці, процвітала художня самодіяльність. 
   Звільнившись в запас з лав Радянської Армії, в школу прийшов працювати молодий, енергійний, майстер своєї справи учитель співів Кропива Микола Іванович. Під його керівництвом в школі працювали два (учнівський та учительський) хори. Слава про хори гриміла на всю округу. В огляді художньої самодіяльності школа довгі роки займала почесні місця. І в цьому - заслуга КРОПИВИ М.І.- фаната своєї справи, прекрасного організатора, доброзичливого та талановитого вчителя. 
   В різні часи школу очолювали її директори - Чемерський І.Н., Бережний С.І., Заховайко Г.Д., Ліман М. А., Ведмеденко Б.М., Вітюк В.М., Журба Ю.В. 
   Випускники першої школи після її закінчення працюють в найрізноманітніших галузях господарства, науки, культури та збройних силах нашої держави України. Це: 
1. Тріфонов О. М. - доктор наук, професор (викладач військових навчальних закладів м. Москви, полковник) 
2. Кривий С. Л. - доктор наук, професор, інститут кібернетики м. Київ.
3. Радзихівський Ю. А. - кандидат наук м. Дніпропетровськ
4. Лановенко С. Й - генерал (у відставці)
5. Горобець А. - полковник.
6. Шафранюк І. А. - підполковник м. Омськ.
7. Малюський А.П. - підполковник.
8. Малюський О. П. - майор, льотчик.
9. Шафранюк О. А. - конструктор заводу ім. Антонова.
10 . Дажик К.М. - був капітаном корабля.
11. Климчик П. П. - був капітаном корабля.
12. Довбня О. - архітектор, м. Смоленська.
13. Мостовий В.В. - капітан II рангу. 
14. Криничний В.В. - професор, викладав у Лондоні, Стамбулі, інших містах. 
15. Брунь В.С. - голова профспілки Ладижинської ТЕС, депутат обласної ради народних депутатів.
   Всіх просто неможливо перерахувати. 
  Більше сотні випускників стали вчителями, викладачами технікумів та університетів, а частина - працюють інженерами, медиками, спеціалістами сільського господарства. 
   Часи змінилися, наша Україна тепер - незалежна держава. Впроваджуються нові форми навчання, відбувається комп'ютеризація  навчального процесу. Зараз при школі діє добре обладнаний комп'ютерний клас. 

Незалежність, мов спів, 
Наш Ладижин зустрів 
Бугом-рікою та хвиль водограєм, 
Сяйвом ТЕСу вогнів,  
Морем лук і ланів  
Й запашним трудовим короваєм.  
Незалежності час  
Прийшов в мирі до нас,  
О, доле, нам посміхнися.  
Настав час сподівань,  
Щоб не було страждань,  
Україно, з колін піднімися. 
  
   Нині біля керма школи стоять  її директор Конопелько Г.В. та його заступники Самойленко Н.О., Мельник Г.М. та  Мельник О.В. 
   У школі працює 40 учителів. Педколектив підтримує всі набуті традиції, прагне виростити своїх вихованців справжніми Людьми. 
   Учні школи - активні учасники сучасного життя: беруть участь у конкурсах, предметних олімпіадах, змаганнях, часто стають її переможцями і призерами; виступають ініціаторами різних починань. 
    Школа гордиться своїми учнями, які досягли великих успіхів у навчанні. З 1978 по 2001 рр. 32 її випускники отримали золоті і срібні медалі за високі успіхи у навчанні. 
  
    З 2003 року при школі функціонує консультпункг для ув'язнених на базі Губницької колонії. Заняття проводяться для учнів двох 10-х класів.
    З 2004 року на базі школи працював локальний центр дистанційного навчання відкритого Міжнародного університету розвитку людини "Україна". В ньому навчалося 25 студентів, які отримують одну з чотирьох спеціальностей: "Правознавство", "Фінанси", "Бухгалтерський облік", "Діловодство". 
   У школі працюють різноманітні гуртки: виразного читання, драматичний, образотворчого мистецтва, карате, м'якої іграшки, юних квітникарів, комп'ютерний, спортивний і ін. Нашою гордістю є танцювальний колектив "Перлинка" (кер. Полуведько Н.Ф.).
   Протягом 2003 - 2004 н.р. учні старших класів займалися в соціальному проекті "Молодь обирає дію". Метою цього проекту є набуття дітьми навичок спілкування з місцевою владою. Протягом всього року діти активно співпрацювали з органом місцевого самоврядування. Результатом роботи проекту став упорядкований парк в старій частині міста, над яким наша школа взяла шефство. Це шефство продовжується і донині.